Побратим «Прокурор»ؘ – командир роти 33 окремої механізованої бригади.
Саме прокурором був у цивільному житті і зробив неабияку кар’єру. А 2022-го року, хоч і мав «бронь» як багатодітний батько, добровільно став до лав Збройних Сил. Відправив родину за кордон, а сам став у стрій стрілецького батальйону, розповіли в Тернопільському обласному ТЦК СП.
«7 березня нашу роту підняли по тривозі й відправили під Ірпінь. Перше завдання – зайняти позицію. Вирушили й одразу потрапили під обстріл РСЗВ. Було тяжко, але завдання виконали».
Воював звичайним солдатом. Потім командував відділенням. А в липні, виконуючи обов’язки командира взводу, виїхав з бійцями під Бахмут, де незабаром став командувати стрілецькою ротою.
«Мабуть, саме тоді мені було найтяжче. Виникало багато питань, адже рота – це був для мене великий підрозділ. Які прокласти маршрути? Де облаштувати позиції? Як правильно довести завдання до особового складу? Як організувати матеріальне забезпечення? І, звичайно, безпосередній бойовий контакт із ворогом. Набув тоді і досвіду, і впевненості в собі: зрозумів, що можу виконати завдання такого рівня».
Мистецтво командувати підрозділом, переконаний, походить насамперед від особистих якостей командира.
«Брати до уваги всю інформацію, яка до тебе надходить. Усе, що відбувається в зоні відповідальності підрозділу. Усе про територію, де знаходиться твій особовий склад. Вчасно реагувати на будь-які ситуації – для цього треба вміти аналізувати дані і тоді ухвалювати рішення. Бути на крок попереду ворога».
Знати свій особовий склад: якості кожного бійця і як їх найефективніше застосувати. Хто в чому сильніший, а в чому може бути другим номером.
«Не керувати бійцями, наче роботами. Вони всі живі люди – кожен зі своїм характером. Якщо ти не знаєш свого особового складу, а вони не знають тебе, то бійці не мають впевненості в своєму командирі. А якщо так, то вони не зможуть тобі довіряти, а отже – правильно виконувати бойові завдання. Адже навіть найтяжчі завдання можна легко довести бо бійців, якщо між вами є довіра. І не боятися показувати, як діяти правильно, – власним прикладом».
Найскладніше – довести до підлеглих завдання, яке вимагає ризику для життя.
«Переймаєшся за кожне слово, яке сказав. Чи правильно тебе почули? Чи правильно тебе зрозуміла група чи поодинокий військовослужбовець? Пояснюєш кожну дрібницю, кожен крок – один, два, три, що і як зробити».
Саме так було, коли 2023-го року «Прокурорів» підрозділ займав позицію в одній з лісосмуг біля Бахмута. Москалі почали типовий «м’ясний» штурм.
«Бій ішов безперервно сім годин. На одній з наших позицій закінчилися набої, заклинили автомати, залишилося дві-три гранати. Я ризикнув: ухвалив рішення послати людину по боєкомплект. Визначив для цієї місії головного сержанта роти. Тривав тяжкий бій, ризик для життя головного сержанта був дуже великим, але він виконав це відповідальне завдання. Лише на зворотному шляху був поранений у руку. Приніс чотири автомати та ящик 5,45 – і ми зберегли життя бійців та втримали позицію».
Не здаватися. Думати. Завжди знати, куди йдеш і що робиш. Розуміти мету. Не боятися відповідальності і берегти життя тих, за кого відповідаєш. «Прокурор» певен – саме так здолаємо ворога.
«Перемога у війні – це, безперечно, визволення усіх українських земель, окупованих під**ами – у кордонах 1991 року. Нам чужого не треба, але своє повернути мусимо. Хочу побачити в очах наших дітей спокій – бо настала тиша, бо немає вибухів і пострілів. І доки не побачу цього, битимусь».