Вікторія родом із Полтавщини. За фахом — будівельниця доріг та аеродромів, за життям — волонтерка, мама, воїн. До великої війни жила в Броварському районі, разом із дітьми. В перші тижні повномасштабного вторгнення вони разом пережили окупацію. Згодом Вікторія вивезла дітей у безпечне місце й повернулася — спочатку як волонтерка, а потім вирішила: «Перемога без мене не настане - потрібно йти в армію».
Та не все так просто — в армію її не брали через низьку вагу – всього 49 кг. Тоді Вікторія цілеспрямовано набирала кілограми, ходила до ТЦК, добивалася свого. Зрештою, коли вже було 53 кг - погодилися. Так почався її шлях як бойового медика.
Медичної освіти не було — тож пройшла курси БЗВП і бойової медицини. Спочатку служила в медичній роті, нині — у ремонтно-відновлювальному батальйоні. Вона допомагає бійцям, працює з пораненими, постійно тримає зв’язок із тими, кого вже евакуювали на лікування. Завжди поруч з підрозділом, до неї звертаються не лише за допомогою, а й просто як до людини, якій можна довіритись.
А ще вона любить собак. Дома її чекає такса на ім’я Баді, а на службі з'явився Степан — цуценя, якого евакуювали з територій, які постійно обстрілюють.
Вікторія — одна з тих, хто без пафосу щодня робить свою роботу. Наполегливо, чесно, сильно. Тихо робить гучну справу.
